ЯКА Ж НАСПРАВДІ СОЦІАЛЬНА НОРМА КОМУНАЛЬНИХ ПОСЛУГ

У цьому році малозабезпеченим українцям і пільговикам доведеться ходити у ЖЕКи з «товстішими» рахунками за житло. Це результат впровадження в Україні соціальних норм користування житлово-комунальними послугами.У жовтні 2014 року набрала  чинності постанова КМУ №409 від 6 серпня 2014 року. Здавалося б, треба радіти. Здійснилася мрія 2000 року про встановлення державних гарантій, які забезпечують реалізацію конституційного права громадянина на житло. Адже, по суті, соціальні норми споживання ЖКП – це прожитковий мінімум у житлово-комунальній сфері. До того ж, стаття 16  свідчить, що держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів, а стаття 26 попереджає, що посадові особи, винні у порушенні цього законодавства, несуть відповідальність. Але на практиці радіти нічому. Наповнення вимог про введення соціальних «квартирних» стандартів конкретними показниками значно знизило рівень соціальної захищеності населення. В окремих випадках – більше ніж в 2 рази.

Проблема в тому, що норми користування ЖКП, встановлені постановою №409, далеко не єдині, а тарифікація різних послуг здійснюється неоднаково. Найбільш показовою є ситуація з водопостачанням.

Норми споживання води затверджуються органами місцевого самоврядування. Правда, в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» про це ані слова, зате в Законі «Про житлово-комунальні послуги» місцева влада не забута. Стаття 9 Закону наділяє її правом на встановлення цін/тарифів на ЖКП, а також затвердження норм їхнього споживання.

Насправді нормування водоспоживання проводиться з урахуванням місцевої специфіки – кліматичних і екологічних факторів, обсягів фактичного споживання води за останні 3 роки, тощо – за Методикою визначення нормативів питного водопостачання населення, затвердженої наказом Держжитлокомунгоспу №148 від 27 вересня 2005 року. При цьому норми споживання встановлюються подобові (літрах на людину) окремо для кожної будинкової номінації (приватних будинків, багатоповерхівок, квартир з душами, ваннами, тощо).

Як наслідок, типовий перелік нормативів водоспоживання в населеному пункті складається з трьох десятків показників, а самі норми широко варіюються і не збігаються з нормами, затвердженими постановою №409. Тим більше, що базовий «водний» соціальний норматив один – 4 куб. м в місяць на людину (близько 133 літра на добу). Він встановлений для водопостачання без централізованого постачання гарячої води та водовідведення. Для будинків із централізованим гарячим водопостачанням сумарний соціальний норматив – теж 4 куб. м: 1,6 куб. м гарячої води і 2,4 куб. м холодної.

І все б нічого, але 4 куб. м «дуже далекі від реалій».

До запровадження соціальних стандартів споживання ЖКП все було просто. Субсидії і пільги призначалися виходячи з місцевих нормативів. Введення соціальних норм породило чимало запитань: як розраховувати розмір пільг та субсидій, якщо місцеві нормативи вище або нижче соціальних.

Кілька тижнів тому Мінрегіон оприлюднив роз’яснення з цього приводу. Так, у випадках, коли місцеві норми водоспоживання вище соціальних, то для розрахунку пільг та субсидій повинні застосовуватися соціальні норми (якщо квартири не обладнані лічильниками). З таким висновком важко не погодитися. Держава гарантує соціальний захист у межах соціальних норм, тому нормативні «надмірності» в розрахунок не приймаються. Все наче справедливо,але весь

 «фокус» у тому, що на практиці це означає обмеження громадян у правах. Якщо раніше при призначенні субсидій або пільг за високі місцеві норми споживання води розплачувалося держава, то тепер платити доведеться самим «пільговикам».

Ось і виходить, що замість підвищення рівня соціального захисту, запровадження соціальних житлово-комунальних норм його знизило, а основний ефект від прийняття постанови №409 – перекладання фінансування ЖКГ з держави на громадян.

З соціальними нормативами для інших комунальних послуг ситуація не настільки показова, але теж не досконала. Так, при розрахунку пільг та субсидій з вивезення побутових відходів Мінрегіон рекомендує надходити так само, як і у випадку з водопостачанням: якщо місцеві норми менше соціальних нормативів – керуватися ними, якщо більше – соціальними нормами. Щоправда, для більшості споживачів нічого не змінилося. Кабмін при встановленні соціальної норми – 5 з «копійками» куб. м сміття на рік, – не поскупився. У більшості міст місцеві норми скромніші. У Харкові, наприклад, – 2,15 куб. м, у Дніпропетровську – 2,01 куб. м.

Можливо саме тому нещодавно у Верховну Раду поданий старий-новий проект Закону «Про житлово-комунальні послуги». Документ фіксує нинішнє становище: передбачає, що при наданні ЖКП застосовуються соціальні норми і наділяє представників місцевої влади правом на встановлення норм і тарифів. Кількома тижнями був поданий законопроект, який пропонує реанімувати 10% і 15% нормативи граничних витрат на оплату ЖКП.